Духовність нашого народу

Я вважаю, що наш народ духовний саме тому, що у нього є традиції і звичаї. У кожної сім`ї  їх існує багато. Про традиції та звичаї ми дізнаємося з уст своїх рідних та близьких. Для того, щоб зацікавити молодших членів родини, вони розповідають казки, співають пісні, які пов’язані з різними обрядами та подіями. Завдяки цім розповідям діти більше дізнаються про традиції, звичаї, історію свого народу. А це все виховує у молоді любов до своєї країни та повагу до своїх предків.

Мені згадуються мої бабусі. На Різдво бабуся Тетяна вітає мене колядками, на Масляну - привозить  смачні золоті млинці, на Великдень ми разом з нею печемо кулічі та робимо крашанки. Про кожне свято вона розповідає багато цікавого та нового. Бабуся Ніна вишиває рушники, які є оберегами всієї нашої родини.

Наш народ досі зберіг і виконує багато традиційних обрядів. Серед них можна виділити сватання.

Яскравим прикладом може слугувати повість Григорія Квітки – Основ`яненка «Маруся». У цьому творі дуже яскраво показано цей обряд. Господарі повинні прибрати хату та запалити свічку біля ікон. Перед тим, як зайти до хати, старостам треба стукнути перед дверима тричі по три рази та після того, як зайдуть до хати, поставити на стіл хліб. Поки батьки Марусі розмовляють із старостами вона стоїть біля печі і «колупає її пальцем». Дівчина виносить із своєї кімнати вишиті нею рушники. І тільки тоді молоді, коли отримали батьківське благословення, могли вважатися нареченими. Тим самим молоді вшановували своїх батьків. У цьому обряді демонструвалася працелюбність та здатність до ведення господарства нареченою. 

Отже, традиції та звичаї відіграють величезну роль у розвитку духовності нашого народу.

Велич людини вимірюється її справами

Я погоджуюсь із тим, що  велич людини вимірюється її справами. У наш час дуже багато людей, які виражають своє вміння лише на словах, а на справі нічого не можуть зробити, але є і ті, котрі доводять свої вміння. Недарма існує прислів’я «роби не словом, а ділом». По тому, які людина робить справи, ми бачимо яка вона. Якщо людина хоче показати свою велич, то вона робить гарні вчинки, а не навпаки.

Для того, щоб підтвердити мою думку, пригадаймо: чи ми самі завжди робимо те, що обіцяємо, чи подаємо приклад гарних та шляхетних справ. Людина, справи якої такі ж високі, як і її слова, гідна найвищої пошани у всі часи. Кожного будуть пам’ятати та поважати, якщо його вчинки будуть величними.  

Прикладом може слугувати батько головної героїні роману Ліни Костенко «Маруся Чурай» - Гордій Чурай. Образ Гордія ми бачимо у спогадах і думках Марусі, але саме його життя героїня вважає гідним пам’яті та поваги. Він запам’ятався всій Полтаві своїми бойовими звитягами та козацькою щирістю. Тому велич Гордія Чурая безперечна.   

На мою думку, людина повинна робити всі свої вчинки безкорисно. Тому що нам усі колись знадобиться чиясь допомога. Всі люди повинні допомагати одне одному та підтримувати у скрутну хвилину.  

Яскравим прикладом безкорисної людини може слугувати Мати Тереза. Вона допомагала людям із усього світу, не вимагаючи нічого у відповідь. Мати Тереза завжди підтримувала людей у найскрутніші хвилини. Вона вірила, що людина створена для кохання та добра, створена, для того щоб бути щасливою та дарувати щастя іншим. 

Отже, кожна людина повинна робити гарні справи. І головне, щоб те, що вона робить, було від чистого серця та безкорисно. 

До чистої мети треба йти чистою дорогою

Я згодна з тим, що до чистої мети треба йти чистою дорогою. Деякі люди готові на будь-які вчинки заради досягнення своєї мети. Це може бути і зрада, і наклеп, і навіть вбивство. У дитинстві, коли проблеми були дрібними, було легше балансувати між добром і злом, чорним і білим. Але, коли ми подорослішали, то в житті з’явилися відтінки сірого. Людям стало складніше обрати шлях до досягнення мети. Я вважаю, що треба обирати засоби для досягнення своєї мети таким чином, щоб це завдавало мінімальної шкоди іншим.

Яскравим прикладом може слугувати Чіпка - головний герой роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». У нього була гарна мета в житті. Чіпка хотів покращити своє життя, але він це робив, завдававши шкоди та горя іншим людям. У решті решт його заарештували та судили. Не дарма кажуть, що «на чужому горі, щастя не побудувати».

Прикладом може слугувати прагнення збудувати у країні комунізм. Мета цього була чудовою, оскільки у всіх людей було б гарне життя. Але для досягнення цієї мети йшли через репресії та тотальний контроль, які призвели до загибелі великої кількості людей. Така політика зазнала краху, і нині навіть сама ця колись осяйна мета не здається більшості людей такою привабливою.

Отже, перш ніж робити якісь вчинки треба добре проаналізувати до яких наслідків вони призведуть. Якщо через це постраждають інші, то краще пошукати інший шлях, або навіть зовсім відмовитись від своєї мети.

      

Пісня – духовне обличчя нації

          Я погоджуюсь із тим, що пісня – духовне обличчя нації. Ще з давніх давен до нас дійшли пісні, які оспівували різні події в житті людини та народу.  Першою піснею, яку чує людини, є колискова матері. Потім упродовж усього життя пісня супроводжує людину. Працюючи, люди співали трудові пісні. Жодне календарне свято не обходилося без пісень. Що вже можна казати про весілля, коли всі події супроводжуються різними обрядовими піснями?                  

          Кожна подія в історії народу знаходила своє відображення у історичних піснях. У цих піснях відображався патріотизм, героїзм та відданість своїй Батьківщині. 

          Прикладом історичних пісень можуть слугувати такі пісні, як «Зажурилась Україна», «Ой Морозе, Морозенко». Перша пісня вважається найдавнішою. В ній розповідається про боротьбу козаків проти турків. У другій – про загибель ватажка Морозенка від рук татар.               У піснях оспівується любов до своєї Батьківщини, до жінки, до дитини, до матері. Тема любові в усіх її проявах була і залишається однією з провідних.                                                  Наприклад «Пісня про рушник», яка оспівує любов сина до своєї матері та велика вдячність та повага за турботу про нього. А пісень про кохання важко навіть перелічити. І в сучасних піснях любов до пісні та Батьківщини теж знаходить своє відображення. Українська співачка Катерина Бужинська виконує пісню «Як у нас на Україні», в якій йдеться про те, що Україна співочий край і жодне свято не буває без пісні.          

         Отже, пісня – це голос народу, його сміх і сльози, його традиції, мрії та сподівання. А все це – духовне обличчя нації.                                                                       

Духовність нашого народу

Я вважаю, що наш народ духовний тому, що він дотримується законів моралі. А це – найкращі життєві орієнтири. У моєму розумінні мораль – це поняття кожної людини про те, що є добре, а що – погане. У кожного орієнтири можуть бути різними. Це і допомагати ближньому, і піклуватися та захищати тварин, робити гарні справи. Людина, котра не користується цими орієнтирами, може в майбутньому стати самотньою та нікому не потрібною.

Іноді людям треба було визначитись з тим, що для них краще. Дотримуватись правил моралі, чи ні. Цей вибір для багатьох людей був важким, але його треба було зробити.

Згадуються 1932-1933 роки, коли в Україні був голодомор. Багато людей, перебуваючи у страшному голоді, забули всі, які є, закони моралі. Щоб не загинути від голоду, вони їли домашніх тварин і навіть були готові вбити людину, заради шматка хліба. Люди повинні були обрати: або загинути, але до останнього дотримуватись законів моралі, або жити, не дотримуючись їх.

За законами моралі, людина ніколи не повинна говорити неправду, кривдити, красти, вбивати. Недарма існує золоте правило моралі, що не треба робити іншим того, що не бажаєш собі.

Яскравим прикладом того, як людина порушила моральні принципи, може слугувати головний герой роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».  Чіпка Варениченко захотів для себе кращого життя. Через це він потрапив до дуже поганої компанії, яка пиячила, грабували заможних селян, вбивала людей цілими сім`ями. Чіпку посадили до в`язниці, де він і закінчив своє життя. Чіпка порушив закони моралі, через це він став самотнім і нікому не потрібним. 

Отже, хто все своє життя орієнтується на закони моралі, того можна вважати духовною людиною нашого народу 

Традиції і звичаї – важливі складники народної педагогіки

Я погоджуюсь із тим, що традиції і звичаї – важливі складники народної педагогіки. У кожного народу їх існує багато. Про традиції та звичаї ми дізнаємося з уст своїх рідних та близьких. Для того, щоб зацікавити молодших членів родини, вони розповідають казки, співають пісні, які пов’язані з різними обрядами та подіями. Завдяки цім розповідям діти більше дізнаються про традиції, звичаї, історію свого народу. А це все виховує у молоді любов до своєї країни та повагу до своїх предків.

Мені згадуються мої бабусі. На Різдво бабуся Тетяна вітає мене колядками, на Масляну - привозить  смачні золоті млинці, на Великдень ми разом з нею печемо кулічі та робимо крашанки. Про кожне свято бабуся розповідає багато цікавого та нового. Бабуся Ніна вишиває рушники, які є оберегами всієї нашої родини.

Наш народ досі зберіг і виконує багато традиційних обрядів. Серед них можна виділити сватання.

Яскравим прикладом може слугувати повість Григорія Квітки – Основ`яненка «Маруся». У цьому творі дуже яскраво показано цей обряд. Господарі повинні прибрати хату та запалити свічку біля ікон. Перед тим, як зайти до хати, старостам треба перед стукнути дверима тричі по три рази та поставити на стіл хліб. Поки батьки Марусі розмовляють із старостами вона стоїть біля печі і «колупає її пальцем». Дівчина виносить із своєї кімнати вишиті нею рушники. І тільки тоді молоді, коли отримали батьківське благословення, могли вважатися нареченими. Тим самим молоді вшановували своїх батьків. У цьому обряді демонструвалася працелюбність та здатність до ведення господарства нареченою. 

Отже, традиції та звичаї відіграють величезну роль у житті кожної людини та народу.    

Кожній людині слід виховувати свій
характер протягом усього життя.

Я погоджуюсь із тим, що кожній людині слід виховувати свій характер протягом усього життя. Характер людини формується від самого народження. Трапляється так, що є і знання, і мудрість, а характер може все зіпсувати, або ж змінити на краще. Характер людини впливає на її подальшу роботу та стосунки між іншими людьми. Він впливає на вчинки, дії, поведінку, слова.

Характер людини впливає на її подальшу долю. Якщо кожна людина не виховуватимемо свій характер, то вона не зможе розкрити свої таланти та досягти успіху. Тобто людина повинна бути цілеспрямованою та наполегливою. В неї повинен бути твердий характер, тому що це запорука успіху в житті.

Яскравим прикладом людини з твердим характером, може слугувати постать Маргарет Тетчер. Недарма її прозвали «залізною леді» за її характер. Маргарет Тетчер запровадила у Великій Британії цілу низку непопулярних реформ, які стали вирішальними у розвитку країни. Ніхто з її оточення не був згодний з нею, але вона твердо стояла на своєму. У результаті країна під керівництвом Маргарет досягла великих успіхів у всіх сферах життя.

Прикладом із літератури може слугувати Наталка, головна героїня п`єси Івана Котляревського «Наталка Полтавка». Саме завдяки її наполегливості, вона виборює своє щастя та залишається зі своїм коханим Петром. Якби Наталка була не рішуча та не відважна, то її б доля склалася зовсім по-іншому. Щастя в шлюбі, з не коханою людиною, вона б не знайшла.

Отже, кожна людина - господар свого життя та творець свого характеру. Якщо характер виховувати, то можна досягти будь-якої мети. Але для цього потрібно діяти, а не сидіти, склавши руки.